А чи є в домі господар?
Доволі рідко я
пишу свої дописи і на сайті та майже не вникаю у суперечки скайп-чату.
Але вчора останні події в країні прорвали у
мені бурю емоцій та думок стосовно нашого будинкового господарства (вибачаюсь
за причинені денекому образи).
Ось і згадалась мені одна дуже повчальна
історія.
Мудрі вчаться на чужих помилках, а дурні - на своїх.
Те що не вдалось
в США, стало реальністю в
Радянському Союзі. Єдиний американський квартал, побудований за принципами типового
домобудування, був знесений через нелюдські умови проживання.
В середині 1950-х років в Сент-Луїсі, штат
Міссурі, США, був побудований соціальний житловий комплекс, один в один подібний на типовий квартал у
будь-якому місті колишнього СРСР. Житловий комплект «Прюііт-Гоу» назвали найамбіційнішим
проектом житлового будівництва у США в післявоєнний час. Відкриття
комплексу відбулось у 1956 році і все виглядало дуже привабливо.
Концепцію кварталу планували масштабувати по всій країні. Квартал заселили як
білі, так і чорні сім’ї за принципом 50 на 50. Він спочатку був раєм для місцевих – електрика, водопровід, зелені
парки.
Всі вчасно платили орендну плату.
Квартири були невеликими, але окремими та зі всіма умовами.
Спочатку мешканці на своїх
подвір’ях влаштовували спілні святкування.
Але, вже у 60-х, квартал
став перетворюватисьу гетто, а мешканці «середнього класу» почали переїжджати в
інші райони. З часом
былих сімей ставало чим раз тим менше.
Орендну плату підняли в
триччі.
Масова несплата спричинила
комунальну катастрофу.
Двірники перестали прибирати подвір’я. Прорвало каналізацію.
Довелось ставити антивандальні двері та
освітлення.
Згодом поліція просто
перестала приїжджати у район.
Квартал став зоною
стихійного лиха. І його просто зруйнували.
Фото і текст в деталях тут
Наша історія.
Важко усвідомити, але деякі
паралелі починають виникати і у нас.
Спочатку жило у будинку з два
десятки сімей. Всі усіх знали. Тому навіть соромно було себе вести і чинити
якісь хамські дії по відношенню один до одного. З стуком і скрипом, але комунальне господарство
утримувалось на пристойному рівні самим забудовником,.На часті скарги(прибирання,
тарифи, світло, дорога, і т.д.) забудовник хоч із повільно, але якось реагував.
Адже будинок – перша ластівка
і візитівка майбутнього кварталу і погана реклама йому не потрібна.
Та йшов
час і
будинок заселявся все більшою кількістю мешканців. Простими і «не простими»
мешканцями, людьми і «людиськами».
ОСББ
А минулого року у вимушеному порядку будинок
передали на баланс наспіх створеному ОСББ.
Здавалось б час радіти – «УРА», ми
господарі у власному домі. Отепер заживемо!
Перші квитанції оптимізму не принесли. Тариф зріс.
А скільки перед тим було розмов і вимог до забудовника за звіт по кожній
копійці – складовій квартплати.
Але
нехай. Всі подумали ОСББ нове - треба допомогти.
Грозилися всіх позвільняти старих технічих працівників і набрати нових або
залишити лише тих, хто належно виконує свої обов’язки.
Нічого не
змінили. Навіть чесно кажучи, в будинку і довкола нього стало ще брудніше.
Бігали сварилися що пляшки пусті по вікнах стоять, а тепер у нас столики
стоять, де розпивають спиртні напої.
Позаминулого року у нас були страшні заметілі, забудовник принаймі двіччі
розчищав подвір’я з повною евакуацією автомобілів, мало того – рочистив дорогу
до Зеленої.
А цього року півтора тижня сніжної зими, заледве один раз виїхав
тракторець, який навіть не розчистив внутрішнього майданчику.
І ще довго
намерзлий сніг на дорозі створював небезпеку машинам і пішоходам.
Збільшується кількість мешканців – збільшується кількість
автовласників. Рівень культури деяких бо
просто навіть хамства, бо культурою це назвати важко, просто вражає.
Це і
паркування на тротуарах, газонах, в проїздах будинку, їзда на на швидкості у
внутрішньому дворику – це невеликий перелік їхніх дій.
Яке ми маємо реагування? Чому ОСББ не
позаварює обмежувачі?
Чому лише декілька небайдужих жіночок здатні прогнати хама, припаркованого
на газоні?
І стовпчики по всьому периметру – це не панацея.
У Львові були факти
як водії виламують один зі стовпчиків паркуються
навіть за огороженою територією.
Дорога до Зеленої – це просто жах. Так нарікали на забудовника, що не тисне на місто не робить рухів.
А ми
зробили за цей час. Як місили так і місимо тихенько болото і далі мовчимо. Та
не можете добитись реакції влади, та зробіть елементарне.
Організуйте мешканців
і давайте з битої цегли та будівельного сміття насипепо стежку до Зеленої.
Досвід
організації толоки нашими силами вже є. І хоч якесь світло зробимо.
І з останнього. Уже декілька місяців від багатьох
мешканців іде інформація, про крадіжки кладових.
Придумали поставити на
магнітні замки. Пропхали незрозумілий договір на незрозумілих умовах з якоюсь
компанією.
Як результат – нічого не змінилось. Крадіжки як були так і є. Та найгірше,
що починають з кладових, а далі підуть квартири.
Найкричуще те що якогось належного
контролю за тими ключами немає. На днях моя мама, яка тут не проживає, запросто
купила ключ.
Невідомо скільки і кому роздано універсальних ключів до всіх під’їздів.
Всі скарги пропонують реєструютрувати у
журналі в консьєржа. Причому ніхто не бачить жодного звіту чи реакції.
ОСББ починає перетворюватись
на звичайний старий совдепівський ЖЕК.
На останніх зборах на
прохання отримати звіт по діяльності – помахали листочком з циферками.
І так по багатьох випадках. Одні скайп-чаті піднімають хвилі, які ніякого
наразі ефекту не дають.
З усього можу зробити
висновок – у нас просто немає ГОСПОДАРЯ.
P.S.
Знаю багато хто скаже – іди зроби
краще. Так може б взявся і
зробив би. Але кожен має займатись своїм. А я скажу у відповідь.
Якщо не вмієте не беріться, не виходить – дайте можливість іншому.
І це не обов’язково
має бути наш мешканець, адже закон це дозволяє.
Думаю можна скоротити штат ОСББ
і на пристойну зарплату знайти відповідну кандидатуру.
І вимагати принаймі щоквартального звіту.
| 
